Я живу у Дніпрі. Війна застала мене тут. Перший день був страшним. Я не знала, що робити. Боялася, що доведеться виїжджати. Ніколи не думала, що знову переживатиму війну, адже народилася в 1946 році.

Мене шокувало, що снаряди прилітали по будинках. Часто у місті літають ракети, і щодня дуже страшно. Підтримки у мене ніякої немає. Важко виживати на самоті. 

Я нікуди не виїжджаю. Залишаюсь вдома, спостерігаю за тим, що відбувається, і чекаю спокою. Все, чого хочу, — це мир. Мрію, щоб цей страх закінчився і щоб моє місто знову стало тихим і безпечним.