Федоренко Марія, 1 курс, Комунальний заклад «Прилуцький гуманітарно-педагогічний фаховий коледж імені Івана Франка»

Вчитель, що надихнув на написання есе - Грона Наталія Вікторівна 

«1000 днів війни. Мій шлях»

Одного зимового ранку я прокинулася раніше, ніж зазвичай, через гучний звук телевізійних програм, що лунали на весь дім. З вуст мами пролунали страшні слова: «Почалася війна!» Тоді світ багатьох українців перевернувся з ніг на голову, і почалося пекло. Перший день війни - це жах, що приніс із собою шок, хаос, геноцид, паніку, жорстокість та вбивства.

«Мы захватим Киев за три дня», - лунало в перші дні війни. Але росія дуже помилилася, адже зараз уже йде другий рік повномасштабного вторгнення.

Майже кожен українець зробив свій внесок у перемогу: хтось волонтерів, інші пішли на фронт добровільно чи примусово. Більше десяти моїх знайомих та родичів пішли на війну, і деякі з них загинули. Я всім серцем вірю, що українці переможуть.

Допомога світу. Багато зірок України та світу допомагають нашій країні фінансово, відкрито висловлюються та розповсюджують правду про війну. США – країна, яка найбільше допомагає нам технікою та фінансами, за що ми дуже вдячні, особливо їхньому президенту.

Сотні тисяч наших рідних загинули, і ми не можемо дозволити собі програти. Їхні смерті додають нам сил, і ми готові боротися до кінця. Українці незламні.

Емоційне виснаження. Знаю, що всі вже виснажені цією нестерпною війною. Люди частково втрачають сенс життя та віру в майбутнє, але перемога прийде, тому ми повинні бути сильними, щоб наші діти жили у вільній країні . Я хочу донести до наших земляків, що ми маємо триматися далі, допоки не здобудемо перемогу, усе заради нашої культурної спадщини .

Про еміграцію та ідентичність. Як писав Шевченко: «Не забувай батьківщину свою, поки не пізнаєш її й не навчишся говорити рідною мовою». Близько 300 – 400 тисяч українців виїхали за межі нашої держави, емігрувавши до Польщі, Німеччини та інших країн. Хоча вони мають право на це, шкода, що українців часто використовують за кордоном, як дешеву робочу силу.

Сподіваюся, що після війни наші люди повернуться і почнуть будувати нове життя вдома.

Спадок війни. Усе, що ми пережили за роки війни, залишиться в нашій пам’яті та в історії України. Наші нащадки вивчатимуть цю війну в шкільних підручниках. Я вірю, що Україна буде вільною і незалежною назавжди, що наша мова, культура і звичаї не помруть. Наша боротьба за свободу стане символом стійкості для всього світу, а перемога  –  найкращою даниною всім, хто віддав за неї життя. Але чи можна назвати перемогу перемогою, якщо вона здобута ціною тисяч життів ?