Перший день війни був страшний. Дуже страшно було. Обстріли шокували. Психіка порушилася повністю. Ми виїхали на своїй машині: взяли деякі речі і поїхали. У нас була одна собака - ми її відпустили.

Приїхали у Павлоград, нам тут волонтери допомагали. Звісно, ми свої гроші вклали в житло, а волонтери нам давали харчування, якийсь одяг. Вся сім’я тут, у Павлограді: діти, четверо онуків. Мій чоловік - інвалід без ноги. Навіть не уявляю, як будемо далі жити. Все зруйноване, розбите.