Історії, які ви нам довірили

меню
{( row.text )}
{( row.tag )}
header-logo

Історії, які ви нам довірили

До всіх історій
Ольга Хікматівна Куделько

«Все, що було, ми втратили за годину»

переглядів: 991

Ми тут живемо з 1982 року, тоді купили цей будинок. Тримали господарство – корову, свиней – і городами займалися, по п’ять городів тримали. Із цього виживали. Плюс мамина пенсія.

Все, що було, ми втратили за годину

Нас обстрілювали цілий тиждень. Влучили в машину, потім у мамину спальню і на другий поверх. І в нашу стару хату влучало. У нас на третьому поверсі вікно висипалося повністю. Потім прилетів ще запалюючий снаряд. І дивлюся – дах увесь горить.

Все, що було, ми втратили за годину

Свати викликали пожежну, вона не приїхала. Ми носили відра з водою на третій поверх. Я залазила з відрами. Був такий морок, нічого не видно. Я люк відчиняла на горище, дивилася, де язики полум’я, виливала. Закривала очі і не дихала. Гасили, але ми не змогли загасити. Згоріло все.

У нас ні одягу, нічого немає свого, все згоріло. Все, що було, ми в один момент втратили.

У нас були дерев’яні перекриття. Сват прийшов, хотів мене виводити, а я кажу: «Іди, маму...» Мама в іншій кімнаті була. Він нас витягнув. Ледве вивів із дому. Якби не вивів, напевно, ми б загинули.

Все, що було, ми втратили за годину

Сергій, син, сходи збирав сам. Купували балясини на ринку, а він збирав своїми руками. Підвіконня робив. Тепер нічого немає. Ми не можемо дивитися на це, тому що воно все рідне. Коли будували, у нас душа летіла в небеса, раділи, старалися. А тепер залишилися біля розбитого корита.

Мамі 77 років. Вона з дитбудинку, в місяць залишилася без матері, в рік – без батька. І залишитися без нічого на старості років. У мене зараз немає теж здоров’я, я не можу навіть город обробити. Я посадила шість рядів картоплі, більше не могла посадити. Я не можу ні нагинатися, ні важкого нести – задихаюся. Залишилися хворі каліки і без будинку, і без нічого.

Ми зараз у сина живемо. Сюди приїжджаємо, годуємо собак, кішок. Тут одна кішка загинула. Дві залишилися живі. І собаки. Важко. Дуже важко приходити сюди.

Ми мріємо про свій будинок, щоб на старості років жити в своєму кутку.

При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:

Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/

Rinat Akhmetov Foundation Civilian Voices Museum
Верхньоторецьке 2016 Відео Історії мирних жінки пенсіонери зруйновано або пошкоджено житло здоров'я житло
Допоможіть нам. Поділіться цією історією
img
Долучайтеся до проєкту
Кожна історія має значення. Поділіться своєю
Розповісти історію
До всіх історій