Шутко Даніелла

11 клас, Нанківський ЗЗСО І-ІІІ ступенів

Вчителька, яка надихнула на написання – Мацько Ольга Іванівна

Моя Україна Майбутнього

Війни – найстрашніше лихо на Землі. Найбільше від них страждає народ, який не має ніякого відношення до політики, до всіляких конфліктів, які розв’язують завойовники шляхом війни. Справедливих воєн не буває. А мудрі політики усі проблеми повинні розв’язувати шляхом мирних переговорів. Сьогодні увесь світ цивілізований і добре знає, що може принести планеті ядерна війна. Нам українцям, борони Боже, чути про війну. У нас є Чорнобиль… Його вистачить на мільйони років. Ми добре розуміємо чому так сталося. А цього могло й не бути.

Ну, що ж!

Хіба можна забути подвиг про тих, хто згорів у пожежі безсмертя, кого замордовано і убито, розстріляно, знівечено, скривджено… Високими обелісками, братніми курганами височать їх могили, нагадуючи людству: «це не повинно більше повторитися!»

На уроках української літератури, зарубіжної та історії ми дізналися про страшні картини війни, про тих, хто у пекельних боях захищав святу рідну землю, свою Вітчизну. Мене найбільше схвилювали твори Олеся Гончара, який добровільно пішов на фронт ще студентом третього курсу Харківського університету. Він бачив картини бою, а потім відтворив їх за допомогою слова у своїх прозових творах. Я прочитала багато новел Олеся Гончара, які мені дуже сподобалися на військову тематику, де автор не просто розповідає про людину на війні, а розкриває людські почуття, людські думки, людські мрії. Новела « Модри Камінь» - це твір про кохання. А мені як кожній дівчині ця тема дуже важлива та близька, бо вона навіює романтичні думки. Дуже прикро, що знівечено дві долі молоді. Адже зі смертю словацької дівчини Терези вбито і мрії про щастя юного радянського солдата, якому вона врятувала життя. Їхнє кохання не встигло розквітнути, його знищили вороги.

Україна майбутнього – це прекрасна та забезпечена держава. Її поважають та цінують в Європі, та й в усьому світі. Сюди без перешкод та з великим бажанням приїжджають по справах та відпочити громадяни з сусідніх країн. Людей приваблюють: чисте повітря та вода, мальовничі краєвиди та збережені історичні пам’ятки. Майбутнє України у моїх мріях та думках чудове. І люди в ній прекрасні – вони вільні та творчі на роботі, запальні та підприємливі у навчанні, доброзичливі. Культурне та мовне розмаїття в Україні майбутнього не сприймається як проблема. Яка ж це проблема? Це – дар Божий! Це культурне багатство, можливість долучитися до кількох картин світу водночас! І я вірю – в українців майбутнього є віра в свою можливість перемогти, можливість бути щасливим, попри всі негаразди. Можливо я дуже багато мрію та змальовую майбутнє ідеальним.

У мене є невеличка мрія: щоб коли прокинусь – не було війни, щоб на Україні настав мир! Хочу бачити свою країну щасливою та вільною. Так хочеться кричати: «Люди! Зупиніть війну! Дорослі, загляньте в очі дитини, яка чує гуркіт війни. Що ви побачите в них? Це страх, розпач, біль…»

Я, як і кожен українець, вірю в перемогу України та бажаю миру своїй країні. Слава Україні! Героям Слава!