Березовський Василь

9-б клас, Красносільський ліцей Красносільської сільської ради Одеського району Одеської області

Вчителька, яка надихнула на написання – Шестопалова Марина Володимирівна

Війна. Моя історія

Війна… Страшне слово, яке ніколи б не хотілося чути, не вживати його у своєму лексиконі. Я не міг навіть замислитися, що житиму в часи війни, що до моєї рідної України прийде таке лихо. Це взагалі важко уявити! За вікном ХХІ століття, а в країні відбувається таке жахіття. Жодна здравомисляча людина про це не могла подумати. Якою ж потрібно бути потворою, щоб почати війну з іншою країною. Як можна назвати такого нелюда? Гадаю, що у жодному словнику світу ми не знайдемо такого слова, однак у кожного з нас, я думаю, є певні асоціації до даної особи. Але, на жаль, цей моторошний день настав і у моєму житті. Тодішній жах неможливо передати словами.

Мені навіть страшно уявити, що відчували люди у тих містах, які виявилися ближчими до лінії фронту.

Я досі пам'ятаю той день. Час, коли почалася війна. Думаю, що його запам'ятали всі українці. 24 лютого 2022 року… Саме цього дня усе почалося. Зранку нас розбудив телефонний дзвінок. Ми усією сім'єю були спантеличені, в той день я не пішов до школи. Що можна відчувати у такі моменти: жах, нерозуміння, що робити далі, куди діватися, бігти, змішані відчуття невідомості. Для нашої сім’ї цей день був дуже складним і невизначеним. Потрібно було вирішити, що робити далі... Для будь-яких батьків на першому місці завжди стоїть безпека їхніх дітей, тому й у нашій родині постало таке питання. Після довгих розмов, аналізу ситуації та новин, нарешті було прийнято конкретне рішення: нас із сестрою відправили до бабусі, але там ми пробули недовго.

За місяць війни ми поїхали до Польщі. Для нас це було тяжко, батьки дуже сумували за нами.

Маючи багато друзів, нам пощастило бути гідно прийнятими поляками, за це ми їм дуже вдячні. Завдячуючи їм, у нас було місце для проживання, але все одно було складно. Незнання мови, розуміння, що ми там чужі, тривога за родину, особливо під час небезпечних атак по Одесі та нашому селу – все це призвело нас до прийняття відповідного рішення. Пробувши в Польщі п'ять місяців, більше не витримавши, ми повернулися додому. Нашій радості не було меж: довгоочікувана зустріч із батьками та друзями, рідний дім, улюблена країна. Хочу сказати: Батьківщину ніколи не зможуть замінити ніякі чужі країни. Я житиму там, де моя домівка, тому що ми, українці, маємо свою землю, яка дана нам від народження. Сподіваюся, що скоро ми переможемо!

На мою думку, в усіх українців життя розділилося на до та після. Всі ці події по-різному вплинули на наш стан, здоров’я, відносини… Кожна сім’я приймала складні рішення для забезпечення захисту від можливих труднощів. Так, звісно, багато родин постраждало від таких рішень: хтось вирішив назовсім виїхати і залишитися в іншій країні, хтось розлучився з дружиною чи чоловіком та знайшов собі нову пару, хтось назавжди втратив зв’язок і взаєморозуміння з рідними чи друзями, комусь довелося повернутися назад, бо не було змоги далі сплачувати перебування за кордоном. Як показує практика, жодна людина не потрібна чужій країні, а рідна держава не завжди піклується про своїх громадян, не надає їм гарні умови для життя та кращого майбутнього. У нашій країні, передусім, всі думають лише про себе та про поповнення своїх гаманців.

На жаль, війна продовжується. Наша родина намагається жити повноцінним життям, на скільки це взагалі можливо за даних обставин. Складно... Важко щодня чути якісь неприємні новини, хвилюватися за інших, продовжувати жити далі, не розуміючи, коли це закінчиться, не знаючи, що нас чекає попереду. Чи зможемо ми повернутися до звичайного життя? У кожного з нас є і буде своя історія війни. Сподіваюся, що війна скоро закінчиться, що ми зможемо відновити нашу країну, що моя сім’я житиме набагато краще, ніж було до. Я, як нащадок свого роду, намагатимусь зробити все для того, щоб мої батьки, сестра та діти - ніколи нічого більше не чули про війну.

Україна переможе, бо наш народ згуртований, єдиний, хоробрий! Наша земля – це територія, що населена справжніми патріотами, які змогли відстояти свободу українців заради щасливого, спокійного, мирного майбутнього своїх нащадків.