Коли війна починалася в 2014, то ми поїхали в найближче безпечне місце - в село до моїх батьків, тоді небезпека нас минула. Тому в лютому 2023 ми вирішили знову ж таки поїхати зі Слов'янська до моїх батьків. Але цього разу нам так не пощастило. Це село зазнало великих ушкоджень. Найбільшою втратою села стала новесенька церква, при якій навіть працювала початкова школа. Після численних "прильотів" я зі своєю сім'єю вирішили їхати, бо жити в підвалах і лякати дітей для нас було не варіант. В нашій великій сім'ї є хлопчик 6 років з цукровим діабетом, дівчинка 5 років і бабуся 74 років - це найнезахищені. І ось вже більше року ми живемо в Полтаві. Вдячна цьому місту за прихисток і людям за допомогу. 🙏

Звичайно, найбільша складність була в пошуку місця проживання. Також працевлаштування, пошук необхідних ліків, лікаря, гуманітарних фондів, які могли б допомогти хоча б чимось. Шокувало найбільше те, що люди небайдужі до чужого горя, що віддавали своє, ділилися, допомагали речами, продуктами, словом і ділом.

Ми вчасно встигли поїхати зі свого дому, тому майже не відчули серйозних труднощів з провізією. Звичайно, магазини вмить спустошились. Купити м'ясо, ковбасу, сир, гігієнічні засоби стало дуже важко, бо ціни зросли втричі, жили на купленому до початку війни.

Війна скоріш зібрала нас докупи, ніж розділила. Раніше ми всі жили окремо, кожен у своєму будинку. А зараз ми всі мешкаємо в одному гуртожитку. Дім моєї бабусі повністю зруйновано, тому вона точно вже не повернеться додому, буде жити з кимось із нас. Осколки від снарядів, які розірвалися в дворі та посікли вікна, двері, паркан і назавжди застрягли не лише в будинку, а й у кожного члена моєї сім'ї. А також фото домашніх улюбленців, яких не вдалося врятувати😭 - кішка Жужа, папуга. На жаль, не лише вони постраждали з початком воєнних дій - не стало корови, курей, кроликів з будинку моїх батьків.

Розчулило, коли чужі діти приносили свої іграшки моїм дітям. Коли чергова гуртожитку принесла на Великдень спечені нею паски, судочок холодцю, галушок та інших смаколиків. Коли незнайомі нам люди запропонували пожити в їхньому маленькому дачному будиночку.

До війни працювала вчителем української мови та літератури. Зараз маю невеликий підробіток в інтернеті.