Соломаха Амєлія, 9 клас, Межівський аграрний ліцей-інтернат

Вчитель, що надихнув на написання — Лаврут Валентина Володимирівна

Конкурс есе «1000 днів війни. Мій шлях»

1000 днів війни… Для декого, можливо, це просто цифра, але для мене це символ боротьби, витривалості та змін. Мій шлях протягом цих 1000 днів був наповнений страхом, тривогою і втратами, переплетений емоціями і випробуваннями, які допомогли мені стати сильнішою і мудрішою.

Зі страшними новинами про бойові дії прийшло відчуття тривоги й неспокою. З перших днів та тижнів війни панував хаос. Не могла повірити в те, що відбувається навколо. Спочатку було відчуття нереальності: здавалося, що все це – просто жахливий сон, і я скоро прокинуся. Ми жили звичайним життям, будували плани на майбутнє, мріяли. І раптом усе змінилося. Звичайне життя змінилося, друзі і знайомі були змушені залишити рідні домівки, а дорогі й близькі й дорогі серцю місця стали небезпечними.

Я ніколи не думала, що буду проводити вечори не в парку на прогулянці чи з друзями на річці, а в укритті, ховаючись від вибухів і слухаючи жахливі сирени.

Пам'ятаю, як уперше почула вибухи і як страшно було в ті перші дні. Було важко прийняти, що це не сон, не фільм жахів, а реальність. Наче в одну мить весь світ перевернувся з ніг на голову. Спочатку не вірила, що це може трапитися зі мною, моїми рідними, близькими і з Україною. Але коли перші вибухи вразили мою рідну землю, розуміла, що вже нічого не зміниш.

Мені довелося швидко прийняти нову реальність і готуватися до найгіршого.

Проте з кожним днем навчилася бути сильнішою, більш відповідальною і сконцентрованою.

Протягом цих 1000 днів я зрозуміла, наскільки важливо мати підтримку близьких людей і друзів. Вони стали моєю опорою, моєю силою, яка дозволила мені продовжувати боротьбу навіть у найскладніші моменти.

Мої близькі допомагали мені зберегти віру в себе і свої здібності, а також нагадували мені про те, що навіть у темряві бувають яскраві промені надії.

Попри всі труднощі, 1000 днів війни навчили мене також цінувати людську доброту та підтримку. Багато людей почали допомагати одне одному без жодного очікування подяки чи вигоди. Незнайомі люди об'єднувалися, аби допомагати родинам, які залишилися без домівки, підтримували морально, ділилися останнім. У такі моменти я зрозуміла, наскільки важлива єдність і як вона може допомогти подолати пережити найнебезпечніші ситуації в житті.

Ще один важливий урок, який отримала під час війни, – це розуміння, що кожен може зробити свій внесок у спільну справу. Можливо, я не стою на передовій і не тримаю зброю в руках, але можу допомогти волонтерам, підтримувати тих, хто поруч, і просто бути людиною, яка готова підставити плече.

Згодом я помітила, як війна відкриває в людях найкращі якості.

Ти бачиш неймовірну мужність і самопожертву тих, хто вирішив залишитися, аби допомогти іншим: волонтерам, медикам, звичайним громадянам, які об'єднуються заради того, щоб підтримати одне одного. Це відчуття взаємодопомоги і сили стало моїм натхненням для подолання перешкод і досягнення цілей.

Але війна – це також шлях переосмислення цінностей. Багато з того, що раніше здавалося важливим, втратило свою значущість. Сьогодні я ціную прості речі, на які раніше не звернула б уваги: час, проведений з рідними, можливість спокійно вийти на вулицю, безпека і затишок в домі. Кожен такий момент став скарбом, який потрібно берегти. Війна навчила мене цінувати кожну хвилину і не відкладати на потім те, що можна зробити зараз.

Зараз, озираючись на пройдений шлях, розумію, що стала іншою. Війна зробила мене сильнішою, більш витривалою і менш егоїстичною. Я більше не мрію про ідеальне життя, але мрію про світ, про безпечний світ для себе та для всіх, хто живе в моїй багатостраждальній Україні.

Мій шлях – це не лише історія болю і втрат, це також історія надії та незламності. Я вірю, що ми здобудемо перемогу, зможемо все відбудувати, якщо будемо продовжувати боротися за свої мрії та цінності. Війна забрала багато, але вона також показала, що ми, як народ, можемо вистояти та перемогти навіть найлютішого і найжорстокішого ворога.