Панченко Вікторія, Слатинський ліцей, с. Слатине
Есе "Як слово "війна" увійшло в моє життя"
Війна... Які почуття викликає у нас це коротке слово? Напевно, кожен хоча б раз читав книгу, статтю або дивився фільм про воєнні події, яких, на жаль, в історії людства було чимало.
Ні для кого не секрет, що війна це холод, голод, страх, втрати, сльози, і найстрашніше - смерть. Але насправді зрозуміти усю сутність цього слова, на мою думку, може лише той, хто зіткнувся з ним у своєму житті.
З дитинства я чула про війну, як про щось дійсно жахливе, що забирає життя у мільйонів людей, спричиняє біль та залишає сиротами тисячі ні в чому невинних дітей, калічить тіло і серце.
Мені завжди було шкода людей, які були зовсім невинні, але потерпали від страшних наслідків війни, яку спричиняла жадібність та жорстокість інших. Та я ніколи не стикалася сама з подібним. Усе це для мене було на рівні цікавих, вражаючих історій.
Проте одного разу усе змінилось. Напевно, коли людина не стикається віч-на-віч з будь-якою проблемою, вона не може дійсно зрозуміти та відчути те, що відчувають інші.
Слово "війна" увійшло в моє життя, коли мені було лише десять років. Ще зовсім маленька дівчинка, я не розуміла всього реального значення подій і тому не надавала цьому особливої уваги.
Але з часом, дорослішаючи, я поступово розуміла суть того, про що говорили навколо мене люди, а саме, про воєнні події. Читаючи новини, газети та журнали, слухаючи радіо, поступово закрадався якийсь страх та хвилювання, адже життя більше не буде таким, як було раніше.
З'явилося чимало питань, ніхто вже не був так упевнений у майбутньому дні, адже ніхто не знав, коли бойові дії торкнуться безпосередньо нашого міста, нашого селища, нашого будинку.
Недарма кажуть, що людина починає щось дійсно цінувати лише тоді, коли втрачає його. Коли ми відчуваємо і знаємо, що у будь який момент ми можемо втратити те, що зараз маємо, а саме: зустрічі з рідними та друзями, спокійні вечори та ночі, безпечну дорогу на роботу (або ж навчання) та додому, ми стали більше звертати на це увагу та дорожити цим.
Не так важливо, який будинок чи подвір'я має людина, адже вона може залишити його і більше не повернутися, що, на жаль, ми зараз дуже часто спостерігаємо. На мою думку, ми стали більше приділяти увагу спілкуванню з друзями, одне з одним, духовному розвитку.
За декілька років воєнних дій, що відбуваються на сході України, наша сім'я переосмислила дуже багато. На даний момент, для мене та моєї родини, найважливіше мати мир у своєму серці, тому що тоді, на мою думку, ніяка війна та страх не мають влади над людиною.
