Я живу в Нікополі. Син пішов воювати з перших днів. Це для мене найстрашніший день у життя. Онук також захищає країну. Я за них хвилююсь та чекаю додому. У місті тривають обстріли. Особливо страшно буває вночі, коли літають снаряди. У мене ще є донька. Моя сестра постраждала від обстрілу, у будинку вилетіли вікна. Я її підтримую, як можу. 

Кожного дня я чекаю, коли закінчиться війна. Буде всім на складно, але треба все це пережити. Вірю, що Україна переможе.