Війна застала нас вдома. Діти боялися, плакали, і це було страшно. Почалися обстріли. У нашому будинку не стало світла, води й газу. Жити стало майже неможливо.

Чоловік вирішив вивезти нас до Дніпра. Дорога була важкою: черги на трасі, постійне хвилювання, невідомість попереду. Ми не знали, що буде далі.

Серце щодня розривалося за батьками, які залишалися у місті, і я хвилювалася за їхнє життя. Згодом і вони виїхали. 

Зараз Бахмут розбитий. Я чекаю миру. Дуже хочу повернутись додому в Донецьку область. Тільки там бачу своє майбутнє.