Історії, які ви нам довірили
Початок війни для нас – коли почалися обстріли «Градами». Це найяскравіші такі враження. Ми з онуками перебралися в Жованку, тому що в Майорському було дуже страшно. І першу ніч провели в підвалі.
Коли закінчиться війна, плануємо повертатися додому, але там потрібно відновлювати квартиру. Я своїми силами зробити цього не можу.
Війна принесла в наше життя одні негативні спогади і жахливе становище зараз. Ми не можемо вільно пересуватися, тому що родичі живуть у Горлівці, а кордони закриті. Два рази на тиждень їздить автобус в Бахмут. Можна поїхати і скупитися. На території нашого селища теж є магазини, але там невеликий вибір і ціни інші. Під час війни, у 2016 році тут, у Жованці в мене загинув син. Зараз живу одна, допомагати мені нікому.
Зараз, звичайно, обставини трохи кращі. Стріляють, але все одно стало трохи спокійніше. Раніше скрізь були прямі попадання в будинок, а зараз [стріляють] по околицях..
Мрію онуків виростити і допомогти їм з освітою, з житлом. Квартира стоїть зруйнована, але вони дуже хочуть повернутися додому, пам’ятають, як росли там. Вони в Горлівці, недалеко, але зараз ми не можемо навіть провідати один одного.
Через війну змінилося ставлення до життя, помінялися цінності. Почали уважніше ставитися до сусідів, допомагаємо один одному.
Ми отримували гуманітарну допомогу від багатьох організацій. Нам і Червоний Хрест допомагав, і [Фонд Ріната] Ахметова, і чехи [організація «Людина в біді»]. Вона [допомога] відіграла велику роль, це була дуже хороша підтримка. Нам давали продукти, миючі засоби; зараз насіння, саджанці та теплиці дали. Нас підтримують.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Інші історії
