Ми багатодітна родина. Батько військовий з 2015 року, постійно на передовій. Життя сповнене стресу та очікування перемоги.

В перший день війни ми прокинулися від вибухів. Чоловік зібрався і поїхав до частини. Я одягла дітей і посадила їх у коридорі, подалі від вікон. Так ми спали кілька днів, бо постійно було чути артилерійські вибухи та РСЗВ. Не знали, чого очікувати.

Ми готували дітей морально заздалегідь. Коли все почалося, просто сказали їм, що сталося і що робити, намагалися заспокоювати. Того дня було понад 40 прильотів у нашому районі — через дорогу, через два будинки.

Старша донька має панічні атаки, у мене теж важкий психологічний стан. Ми пройшли 10 сеансів у психолога.

Води питної не було — водогін перебили. Завдяки волонтерам і місцевим людям ми носили воду з підвезених точок. У магазинах не було їжі, світла не було, картки не працювали, банкомати знеструмлені. Ліки не підвозилися. Волонтери допомагали дуже багато, забезпечуючи і їжею, і ліками, і всім необхідним.