До початку війни в 2014 році я проживала в Донецьку, але приблизно 15 червня 2014-го ми поїхали до Києва і жили там два з половиною роки. Ми сподівалися, що через місяць, максимум через два все закінчиться. Потім в силу обставин ми повернулися в Донецьк і прожили там до недавнього часу, а буквально місяць тому переїхали до Києва.

Я якийсь час пожила у війні, але не можу сказати, що чула вибухи, що знаходилася на якійсь вогневій ділянці під обстрілами. Звичайно, я неодноразово чула якісь вибухи і вистріли далеко. Але навіть від цього я психологічно була дуже пригнічена. Я людина вільна, тому будь-які обмеження свободи мене доводять до паніки. Мені не подобаються люди зі зброєю.

Зараз я відчуваю себе в безпеці. До цього було постійне передчуття чогось не доброго, очікування якихось неймовірних подій попереду. Я не знаю, що буде завтра. Зовсім не можу планувати своє майбутнє, коли живу в Донецьку, тому що я не знаю, яким буде ранок.