Наша Печенізька громада у Харківській області, с. Печеніги була в окупації з активними бойовими діями. Через тиждень після початку війни, інтенсивних обстрілів і сидіння в льоху - вирішили виїхати в безпечне місце. Поряд з домом розірвалась ракета і пошкодила дах, вікна, стіни нашого будинку. Були три рази ВПО у м. Світловодськ Кіровоградської області, та м. Харків, но повернулись до дому. Обстановка зараз напружена, постійно літають дрони. Постійні гучні вибухи - це основна травмуюча подія в нашому селі. Постійні переїзди, коли обстановка загострюється, додають стресу. Дуже складно все згадувати. Коли літак пролетів дуже низько над будинком і всі молились, щоб не кинули бомбу. Перебування в погребі, коли трясеться земля, згорівші машини на узбіччі - цих спогадів багато.

Найстрашнішим днем стало 24.02.2022 р. В перший день війни, бомба впала поряд і від вибуху дитина впала зі сходів з другого поверху ліжка. Це був дикий страх в очах, який складно забути. Ми щасливим випадком виїхали і залишились живі, але це жахливі спогади, які складно згадувати.

Яна активна, добра, не конфліктна, творча. Все дитинство до війни вона відвідувала різні творчі гуртки: малювання, поробки, бісер, кулінарія, бальні танці, народні танці, шкільний театральний гурток. Після початку війни всі гуртки зачинились і школу повністю розбомбили, немає можливості займатися тим, що подобається. Зараз дитина дуже любить малювати і навчається он - лайн у професійної художниці, планує поступати у Львівський художній коледж у наступному році. Вона гарно навчається, любить подорожувати, приймати участь у косплеях, спілкуватись і знайомитися з новими людьми, колекціонує значки аніме - героїв. З задоволенням відкладає гаджет, якщо є якась цікава подія, хоче навчитись грати на гітарі і співати. Дуже хотілось би, щоб дитина відпочила і побувала на західній Україні. Це її вдохновить і надасть впевненості у майбутньому.