Ользі з чоловіком залишали ключі від своїх квартир знайомі, які виїжджали з Харкова. А їх самих покинути дім змусила ракета, яка прилетіла в сусідній під’їзд

Ми жили  на околиці Харкова. О пів на п’яту ранку прокинулися від вибухів. Чоловік сказав, що це війна. Я не могла повірити - думала, це грім чи дощ. Не знала, що робити, була збентежена. Ми мешкали на дев'ятому поверсі, нам все було чутно і видно. 

У нас не було ні газу, ні світла, ні опалення. В перший день усі аптеки були закриті. Коли все почалося, чоловік пішов купив мені заспокійливі. У мене був тиск, якось діставали ліки. За хлібом також були черги, за їжею. 

Вирішальним моментом стало те, що в нашу багатоповерхівку попала ракета. Вона попала в сусідній під’їзд - дякувати Богові, там ніхто не жив. Там хоч і людей не було, а квартиру знищили. 

Ми зрозуміли, що потрібно виїжджати, бо декілька разів падало біля нашого будинку. А коли ходили за хлібом, доводилось падати на землю. Це був переляк, жахіття. 

У мене здали нерви: здавалося, що в мене дах їде. У нас були знайомі, в яких ми могли переночувати, було що поїсти, але коли все горить, бахкає і гинуть люди, це дуже тяжко. Вийшла жіночка з дитиною - і в їхній дім попало. Дитина плаче, а ми на це дивимося і не можемо нічого зробити. 

Деякі знайомі виїхали ще на початку і залишили нам свої ключі. У когось залишилися тварини, яких ми рятували і передавали волонтерам. У когось позакривали газ і воду, то ми викидали зіпсовані продукти. Чоловік побачив, що я тут більше не можу, і погодився виїхати. Спочатку ми були разом, а тепер він поїхав назад.

Ми тут живемо в людей в приватному домі. Це дуже хороші люди, допомагають нам, чим можуть. Я їм теж допомагаю – доглядаю за дитиною. 

Хочу, щоб війна скоріше закінчилася, і люди могли повернутися в свої домівки. Щоб діти були щасливі, люди похилого віку доживали свій вік там, де вони хотіли доживати, щоб діти і внуки під мирним небом росли, щоб все було добре. Я кожен день молюся. У нас церква недалеко - ходжу за наших воїнів молюсь. Їм низький уклін за те, що ми можемо спати, жити, їсти і пити.