Ситуація в нашому місті погіршується з кожним днем, але поки я працюю - ми тримаємося. Постійне напруження тисне на родину, проте ми намагаємося залишатися сильними. На щастя, син не був свідком інших страшних воєнних подій чи руйнувань, але один випадок закарбувався в пам'яті назавжди.

Наш крайній найстрашніший день стався, коли ми їхали в громадському транспорті. Тільки-но проїхали ділянку дороги - і прямо в дорожнє покриття впала молнія, а уламки посипалися на наш автобус. Це був момент сильного переляку та усвідомлення, наскільки крихким є життя.

Попри все, мій син росте дуже позитивним хлопцем, від нього ніколи не надходить негативу. Він активно займається спортом, обожнює бокс і знаходить у цьому мотивацію рухатися вперед. Його найбільша, найзаповітніша мрія - це зустріч з Олександром Усиком.