Після початку повномасштабної війни наше життя сильно змінилося. Найстрашніший день для нашої родини настав тоді, коли ми вперше зрозуміли, що більше не можемо жити так, як раніше. Це був день, коли гучні новини та вибухи вдалині змусили нас терміново збирати речі й шукати безпечніше місце. Я пам’ятаю, як дивилася на свою дитину й думала тільки про те, щоб вона була в безпеці. В моєї доньки була сильна паніка під час вибухів, вона пережила великий стрес. Наразі все нормально, але іноді паніка виникає знову. Цей досвід став випробуванням, але ми стали уважнішими одне до одного, більше цінуємо прості речі - тишу, звичайний день, можливість бути разом. Моя дитина теж дуже подорослішала за цей час, її стійкість і бажання підтримувати інших просто захоплює.

Довелося швидко адаптуватися до нових умов. У вільний час донька займається танцями, англійською мовою, вокалом, робить квіти з волохатої проволоки або плете пледи з пряжі. Вона дуже мріє це все продавати, коли навчиться робити ще більше, щоб у людей був вибір. Також у неї багато друзів, з якими вона ходить гуляти по місту, а в школі її взяли брати участь у «Джурі». Мою дитину найбільше драйвлять ситуації, де вона може творити, пробувати нове й відчувати підтримку. Їй подобається працювати в команді, придумувати ідеї, брати участь у творчих завданнях. Найбільше її засмучує несправедливість і різкі, неповажні слова - вона дуже чутлива до атмосфери в колективі.

Моя дитина дуже мріє стрибнути з пішохідного мосту в Києві - це її найбільша мрія. Також вона хоче полетіти в Дубай або на Мальдіви, і я впевнена, що її мрії обов'язково здійсняться. Саме тому для нас важлива участь у цьому таборі. Я хочу, щоб моя дитина мала безпечний простір для творчості, спілкування і нових вражень, щоб вона змогла відновитися емоційно, відчути підтримку однолітків і зміцнити впевненість у собі.