Вона завжди вважала себе українкою, але не могла сказати про це вголос. Ольга виросла на окупованій частині Донбасу, де за згадку про свою ідентичність можна було постраждати.  

До вступу в український виш вона готувалася потайки. Через VPN слухала рідну музику, а мову та історію вчила за роками на відеохостингу. Ольга боялася навіть власних пошукових запитів — раптом хтось перевірить телефон і побачить «Історія України. Урок перший».

У 2024 році вона вирвалася до Києва. Та відчуття дому не з'явилося миттєво: дівчині довелося шукати спільну мову з однолітками, які не знали, що таке окупація.

Сьогодні Ольга вивчає право. Україна стала її справжнім домом. Тепер вона розповідає світу про дітей в окупації та планує створити організацію для допомоги тим, хто, як і вона, наважився зробити вибір.