Бабінець Галина Миколаївна, вчитель української мови та літератури Одеського ліцею №24

«Чому бути українкою – це моя суперсила»

Любіть Україну, як сонце любіть, Вишневу свою Україну . Красу її вічно живу і нову , І мову її солов’їну . В. Сосюра

Дехто вважає, що суперсила в фізичному здоров’ї загартуванні. Але, на мою думку, це духовне багатство, власні переконання.

Україна! Це слово, як пісня. В ньому сплелися воєдино чарівна ніжність і сувора мужність, героїчна слава минулого і ясна велич сьогоднішніх днів.

Я говорю “Україна “ – і бачу прекрасне привілля нашого неосяжного краю, його мальовничі узгір’я і степові далі, його зелені дрімучі ліси і голубі морські простори.

Квітне моя Україна! Я пишаюсь нею. В цьому моя сила! Я нею живу! Це країна золотої пшениці і вишневих садів. Чудесний край, який славиться своїми щедротами і красою.

Україна – край дивовижних легенд і казок, людей сміливих і мужніх і в той же час – сердечних і поетичних, які успадкували від своїх предків любов до праці, щедрість і доброту, щирий гумор і співучість.

Я відчуваю почуття любові, прихильність до землі дідів і прадідів, до рідної культури, до своєї мови.

М. Рильський писав “ Мова – наша зброя, якою ми служимо народові, що нас породив, вигодував і виховав. Мова – втілення думки. Що багатша думка, то багатша мова. Любімо її, вивчаймо її, розвиваймо її! Боремося за красу мови… “

З особливою синівською любов’ю про багатство рідного слова говорив В. Сосюра:

Це – матері мова. Я звуки твої Люблю, наче очі дитини… О мова вкраїнська! … Хто любить її, Той любить мою Україну. Я знаю: зневажить мову – зрадити себе.

Нашому народу впродовж тисячоліть випало стільки зазнати кривд і поневірянь.

Т. Г. Шевченко усе своє життя поклав на олтар вітчизни – України, матерів, неньки єдиної, найдорожчої.

Я так її, я так люблю Мою Україну убогу, Що проклину святого бога, За неї душу почублю. Крізь віки. З глухого царського каземату чуємо його напуття: Свою Україну любіть, Любіть її…

Я вважаю, що такі, як він, по – справжньому щасливі! Люблю і відданість Україні, своєму народу окрилює, дає сили, натхнення, прагнення жити далі. Я пишаюсь тим, що народилась і живу на українській землі.

Український народ створив свою власну культуру. Культура – це частина нашого життя. Втішно те, що відновлюються занедбані пам’ятки. З небуття повертаються імена репресованих українських літераторів, митців.

Хай життя снує, як хоче змінити,

Хай холодами б’є, хай спекою тече.

Ми будем тим, ким є: ми - діти України,

Бо українська кров у нас тече.

Кожна людина, народ торує свою стежку до власного храму. Так має бути.

Останнім часом дуже гостро постала проблема збереження природи, дбайливого ставлення до оточуючого середовища. Щоб у людей було майбутнє, необхідно охороняти природу, берегти її.

Де є така красива й мальовнича природа, як на Україні? Люблю йти восени лісом, спостерігати, як стелиться безбарвний туман, За жовтою слугою луків вдалині синіє сосновий бір. Під ногами приємно шелестить листя. І ось все це надає мені сили, бажання жити! Це все моя Україна. Я ніде не була б такою щасливою, як на своїй землі! Я гадаю, що справжнє людське щастя не повне без тих втіх і радощів, що дає нам спілкування з природою. Переконана, що близькість до природи духовно збагачує людину.

Для мене починається Батьківщина з кучерявої берізки під вікном батьківської хати. Одне знаю: де б я не була, куди б не закинула мене доля, завжди буду повертатися до батьківського порогу , до своєї рідної України. Часто згадую вірш, який читала в дитинстві:

Облітав журавель Сто морів, сто земель. Ми спитали журавля: “Де найкраща земля?“ Журавель відповів: “Краще рідної нема!“

Я згодна з журавлям.

Зараз йде війна. Якби земля могла говорити, вона заридала б від того горя, що зазнає.

Наш народ довів, що ми – суперсила. Суперсила в нашій мужності, єдності, незламності, вірі в перемогу. Український народ неможливо поставити на коліна. Я вірю і впевнена, що Україна, як держава, буде. Я вірю, що настане мир. Здійсняться слова Т . Г . Шевченка.

І на оновленій землі

… врага не буде супостата.

І буде син, і буде мати,

І будуть люди на землі…

Із листа В. О. Сухомлинського: “ Не забувай, що корінь наш – трудовий народ, земля, хліб святий… “

Це три корені, на яких тримається наша держава. І ці корені переплелися між собою так міцно, що ні розірвати їх, ні роз’єднати не можна.

Моя суперсила в тому в тому, що я українка. Про це хочеться сказали словами М. Скочилис “Я – українка“

Я – українка. Тут моє коріння! Тут моє Серце, мова, почуття, Тут перше слово, Спогади безцінні. Тут перші кроки до пошани й визнання. Я – українка. Я така багата! В мене є все, що треба для життя… Я – українка Серцем і душею, Куди б мене життя не повело. Я завжди пам’ятаю рідну землю І жовті колоски, що за вікном. Я – українка З вірою в майбутнє. І з усмішкою далі буду йти. Я – українка. І щоб там не казали, В моєму серці Україна назавжди!

Ось в цьому моя суперсила, бо я – українка!