Мене шокувала війна, бо я не вірила, що таке взагалі може бути. Я не могла повірити, це був шок. В перший день війни я була на роботі. Коли все почалося, було дуже страшно, бо я жила в місті Гірське.

Не вистачало і їжі, і води. У перші дні магазини були пусті, пізніше світло відключили, вода пропала. Ходили на криницю набирати.

Спочатку нас не хотіли випускати, потім пропустили. Дуже нас перевіряли на блокпостах. Коли їхали, над нами ракети літали.

Я зараз знаходжусь в Степанцях Черкаської області, бо тут є робота. Я працюю на заводі. Щоб впоратись із психологічними проблемами, на пігулках сиділа.

Поки що я не можу дивитися в майбутнє, бо не знаю, що буде завтра.