Красько Данило, 8 клас
Гімназія №4 Червоноградської міської ради Львівської області
Вчитель, що надихнув на написання есе: Водонос Леся Василівна

Війна. Моя історія

Болить мені…ти знаєш , як болить?
Болить біда, що зараз в Україні.
Ця рана душу втомлену ятрить,
І сліз не можу втримати я нині…
Ліна Костенко

У моїй країні йде війна… З болем і смутком згадуємо мого рідного дядька, Володимира Рибая, який відійшов у засвіти молодим, який захищав Україну від окупантів. В шкільні роки Володимир успішно навчався, цікавився історією, був гідним сином батьків. Молодий, наполегливий, нещодавно закінчив навчання в університеті. Працював гірничим майстром на шахті «Відродження», був відповідальним, професійно виконував свої обов’язки, його поважали колеги. У нього були плани на майбутнє, хотів працювати, любити, виховувати дітей... Любив Україну, старався її збагатити своєю працею. Майбутнє України вбачав у спільноті цивілізованих європейських держав. Був активним захисником правди, законності, справедливості.

Події 2014 на окупованій території України, дії тодішньої влади, що зрадила свій народ, викликали у нього гнів та образу. З цього часу для нашої родини почалася війна. Його вибір був свідомим – захищати нашу незалежність. «Немає часу на поразку» − писала Ліна Костенко в поемі «Берестечко». Так говорив наш Володя.

Він вірив у перемогу над злом. У родині панувала шана до українських традицій, мови - до всього українського. З цікавістю слухав розповіді свого дідуся про Українську Повстанську Армію, про подвиги односельчан-повстанців, що виборювали українську державність. Формувався його характер, патріотичні почуття, відвага, незламність.

«Щоб Україна не була розп’ята, пішли боротись, — хто ж, як не вони?!». Мій дядько з честю приєднався до українського війська, до оборони країни. «Стрільця молодого виряджала мати,… благала Бога,.. щоб вернув додому живого…». Він – воїн, захисник, учасник АТО. Був старшим стрільцем у складі територіального батальйону Львівської 24–ї окремої механізованої бригади. Пліч-о-пліч із побратимами захищав Донеччину, Луганський аеропорт. Бої були важкими…

У Володимира почались проблеми зі здоров’ям. Перебуваючи на лікуванні підтримував зв’язок з побратимами, хотів якнайшвидше повернутися у стрій, та лікарі не дозволили. Після довготривалого лікування він повернувся до роботи, працював у шахті. Про війну та хворобу не любив говорити. Він розумів, що потрібно боронити державу від окупанта, допомагати ЗСУ. Порадившись, ми вирішили приєднатися до волонтерського руху.

Український народ незламний, він вистоїть попри всі негаразди. Окупанти топчуть нашу землю, руйнують все, обстрілюють оселі мирних жителів, лікарні, школи… Володимир болісно сприймав кожну трагічну новину, але не міг знову стати на захист України зі зброєю в руках. Все це вплинуло на стан його здоров'я.

Вірний син України відійшов у засвіти. Не зміг оберігати її на землі та приєднався до нашого небесного війська. І тепер там, разом із своїми побратимами, які віддали своє життя за волю України, став щитом, що боронить від ворожої зброї.

Моїм обов’язком є успішно навчатися, так як вчився дядько, пізнавати історичне минуле, підтримувати традиції українського народу, і своїми справами долучатися до перемоги. Молимося за перемогу над окупантом та перемогу України!

Так сильно любив Україну. Так багато хотів зробити, але війна… Смуток і біль для родини. Похований Володимир на Бендюзькому кладовищі, поруч з іншими воїнами-героями. Він назавжди залишиться в пам'яті нашої родини Героєм, люблячим сином, братом, дядьком. Його ім’я вписане в «Книгу пам’яті» в рідній Гімназії №4. За службу був нагороджений відзнаками: Хрест «Завжди вірний», орден «Ветеран Війни», «Учасник АТО», медалі – «За оборону рідної держави», «За оборону Луганського аеропорту». Ми пишаємось тобою, дорогий Володимире!

Дякуємо всім, хто боронить нашу державу. Кажуть, що українці — нація героїв. На жаль, ціна цих слів надто велика – життя людей. Вірю в перемогу. “Слава Україні! Героям слава!” – лунатиме по всій вільній, незалежній, нескореній Україні. Разом до перемоги! В єдності наша сила!