Вібла, 11 клас, Харківська область

«Подія, яка змінила все. Сила допомоги»

Поняття "народ" і "Батьківщина" для мене єдині. Коли я говорю про неї, то уявляю неосяжні лани золотої пшениці під мирним блакитним небом. Недаремно ці кольори прикрашають державні символи українців. Моя земля родюча, недарма її вивозили з нашої території в роки Другої світової; багата на свої надра: золото, нафта, газ, вугілля…

Але найбільше багатство - це народ. В усі віки нам доводилося захищати свою рідну землю, а брали зброю лише тому, що змушував ворог. Ми постійно вели війну за свій шлях існування - виборювали право на життя.

Всі мої свідомі роки дитинства пройшли в незалежній державі. Навіть не розуміючи, що це таке, я чула, знала про неї і відчувала її. Осмислення прийшло згодом. Тоді, коли до рук потрапив підручник історії, з якого дізналася про розвиток української державності.

Ідуть роки. Змінюємся ми, змінюється наше суспільство. Але ставлення до Батьківщини - ні. Я пишаюся тим, що народилася і живу в Україні.

Почуття гордості за свій народ пробудилися, коли ми читали на уроках літератури про славних українських козаків.

Постійно уявляла своїх прадідів в запеклому бою. Вони захищали свої родини, власну землю від нападників, визволяли бранців із неволі. Це є їх внесок у незалежність народу, право на життя. А учасники Коліївщини пройшли Свій шлях боротьби. Як ними не захоплюватися. На їхньому місці я, мабуть, такою ж була б непримиренною. Революція 1917 року - теж своєрідний шлях боротьби.

Патріотизм у кожного українця в крові, то й лилася вона ріками по нашій земельці.

Бої під Крутами це нам довели. На початку дев’яностих років ХХ століття з великою радістю сприйняли новину про незалежність нашої держави. Україна в маніфестах, мітингах. На вулицях майорять жовто-блакитні прапори. Незалежність - це боротьба сотень поколінь українців за власну землю, за можливість вирішувати свою ж долю. Довгоочікувана, омріяна українським родом, але своя. До покоління моїх батьків та нас доля виявилася більш прихильною.

Ми жили довгий час під мирним небом, згадуючи ці важкі часи лише у творах, читали у підручниках історії. Світить сонце, хліба вдосталь. Люди навчаються, кохають, народжують, пишуть чудові вірші, поеми, роблять наукові відкриття… Було б так завжди…

24 лютого 2022 року внесло корективи в життя кожного з нас. Війна. Різні часи, різні масштаби, різна зброя — та лишалася сутність одна. Адже так чи інакше, війна — це лихо, незалежно від того, визвольна вона чи загарбницька, бо страждають прості люди, плачуть матері і вдови, зростають сиротами діти. Знову нам доводиться захищати свою землю від нападників.

Образливо те, що ворогом став сусід, той, з ким разом боролися в Другій світовій.

Відбудовувалися як одне ціле. На захист своєї Батьківщини стали тисячі однодумців, вони об’єдналися і працюють на перемогу. Люди свідомо готові покласти на карту своє життя, щоб тільки захистити її. Вони усвідомлюють, що білет у них тільки в один кінець, але мають намір виконати свій обов’язок якнайкраще.

Мої односельці не стали осторонь у цій війни. Багато з них ще з 2014 року стали учасниками АТО.

Хто вони, ті, що стали на захист своєї України? Вчителі, співаки, трактористи, фермери… Хтось отримав повістку, а є ті, що пішли на війну добровольцями. В їх очах біль за те, що розривають на шматки нашу землю, але віра в перемогу, що вони збережуть цілісність нашої держави, її волю, золоте колосся хліба і мир додає сил. «Слава Україні», «Героям слава» - слова, які після повномасштабного вторгнення набули нового змісту. Їх чути скрізь, вони в серці кожного з нас.

Ми - нація, яких об’єднала спільна мета - почуття обов’язку та відданості своїй країні.

Не було більшого щастя для мого народу як мирна праця на своїй землі. Хлібороби, трударі, добрі і щирі люди - це риси українців. Наш край багатий на талановитих людей, тут народилося багато видатних композиторів, співаків, художників і музикантів. Такий народ заслуговує на гарну долю. Сподіваюсь, ми її матимемо. Той, хто отримав незалежність, зуміє її не втратити. Ми пройдемо, витримаємо і цю війну. Я в це вірю. Слава Україні! Героям Слава!