У перший день війни я була вдома. Почались обстріли, росіяни наступали на Сумщину. Вибухи були дуже сильними. У будинку вікна тряслися. Коли були проблеми з продуктами, мені їжу привозила донька. Я отримувала гуманітарну допомогу від Фонду Ріната Ахметова, тож не голодувала. Магазини у місті не працюють від початку війни. Дехто їздить за товаром до Білопілля. А в цілому багато людей виїхало. Я досі шокована, що росіяни до нас прийшли. Ніколи не цікавилась політикою, не думала, що все так погано і є загроза. У Ворожбі зруйновані лікарні, я не можу звернутись до медиків. Зараз чекаю тільки миру. Сподіваюсь, що доживу до миру.