Я жила тихим і мирним життям. У перший день війни була в лікарні на роботі на операції. Я почула вибухи і не зрозуміла, що відбувається. Потім мені повідомили, що почалось вторгнення. З дітьми нікуди не виїжджала, продовжую працювати. У лікарню були влучання, тому ми зараз працюємо у підвалі. Щодня привозять поранених, тож я бачила багато жаху. Паніки під час роботи у мене немає, я намагаюсь лише рятувати людей. Снаряди прилітали і в мій двір, але все одно я продовжую жити вдома. Чекаю тільки миру. Дуже хочу вивезти свою родину у відпустку.