Палій Олександра, ІІ курс, відокремлений структурний підрозділ «Фаховий коледж технологій, бізнесу та права Волинського Національного університету імені Лесі Українки»

Вчитель, що надихнув на написання — Чернюк Ірина Любомирівна

Конкурс есе «1000 днів війни. Мій шлях»

Війна – це завжди подія, яка змінює життя кожного, хто її переживає, незалежно від того, знаходиться людина на лінії фронту чи за сотні кілометрів від бойових дій. 1000 днів війни – це час, коли всі навчилися жити по-новому, пристосовуватися до реалій, які ще недавно здавалися неможливими. Для мене ці 1000 днів стали справжнім випробуванням, яке показало, хто я є, і як я можу змінюватися в умовах постійної загрози.

Моє життя до війни було звичайним, виконання щоденних обов'язків, навчання та планування майбутнього. Війна ж змусила мене змінити пріоритети. Перші дні конфлікту були просякнуті страхом і невизначеністю. Я пам'ятаю, як спершу не могла усвідомити, що тепер війна не десь далеко на сторінках історії, а тут, у моїй країні, і я є її свідком. Як це часто буває, війна руйнує не тільки фізичні об'єкти, але й душевний спокій.

Однак з часом прийшло розуміння, що страх не можна дозволити контролювати своє життя.

Коли навколо гинуть люди, коли сотні тисяч вимушені залишати свої домівки, виникає потреба зробити щось більше, ніж просто спостерігати за подіями.

Я почала приєднуватися до різних зборів, неодноразово допомагала плести маскувальні сітки для наших воїнів, незважаючи на мій вік, і на мої можливості, я намагалася і продовжую намагатись приносити хоч маленьку користь на благо нашої країни. Це був мій спосіб боротися зі страхом – діяти і бути корисним. У той час кожна дія, навіть найменша, мала значення, і відчуття. 

Однією з найбільших змін, яку принесла війна в моє життя, стала трансформація поглядів на цінності.

Те, що колись здавалося важливим – кар'єра, матеріальний добробут, відпочинок – відійшло на другий план. На перший план вийшли стосунки з близькими, відчуття підтримки та єдності. Я зрозуміла, що у важкі часи найголовніше – це люди поруч. Саме вони стають твоєю підтримкою, допомагають не опускати руки, коли все здається безнадійним.

Також 1000 днів війни змінили моє ставлення до власного майбутнього. Якщо раніше я будувала плани на роки вперед, тепер я розумію, що все може змінитися в одну мить. Це змушує цінувати кожен день, кожну хвилину, яку ти маєш. Життя в умовах війни навчило мене бути гнучкою, швидко адаптуватися до нових обставин і не зациклюватися на минулому. Я прийняла цю реальність і зрозуміла, що навіть у найскладніших умовах потрібно знаходити сили рухатися вперед.

Але найбільш значущим аспектом мого шляху під час цих 1000 днів війни стало моє глибше усвідомлення важливості свободи та незалежності. Війна показала, що ці цінності – не просто слова, вони є основою нашого життя. Ми боремося не тільки за фізичне виживання, а й за право жити вільно, в країні, де кожен може обирати свій шлях. Це розуміння надає сил, навіть коли навколо панує хаос.

Мій шлях під час цих 1000 днів війни був нелегким, але він навчив мене багатьох важливих речей. Він показав, що я можу бути сильнішою, ніж думала. Він відкрив мені нові горизонти взаємодопомоги, солідарності та любові до своєї країни. І, хоча війна триває, я знаю, що кожен день наближає нас до миру, до часу, коли ми знову зможемо будувати своє майбутнє без страху і невизначеності. Це шлях до відновлення, і я вірю, що ми його пройдемо.

На жаль, якби це прикро не звучало, але за ці 2 роки війни, багато з нас звикли жити в цьому становищі. Дехто навіть не зважає на сигнали повітряної тривоги. 

Кожного дня нові втрати, і їх не меншає, кожного дня ми зустрічаємо екіпажі наших воїнів, які загинули за нашу країну,

а в першу чергу за нас, українців.

Кожен з нас, я впевнена морально травмований, бо майже в кожній домівці панує горе, як же ж хочеться повернути час назад. Очевидно, що як раніше, вже точно не буде, залишилося тільки вірити в наших воїнів, допомагати самим менших, навіть плести маскувальні сітки, робити маленькі донати, брати участь у волонтерстві, це все багато чого значить.

Однією з мрій кожного українця, українки це проснутися одного ранку, і почути ці слова «Україна перемогла», і кожен з нас вірить, що зовсім скоро ця мрія здійсниться.