Палій Олександра, студентка 1 курсу Відокремленого структурного підрозділу «Фаховий коледж технологій, бізнесу та права Волинського національного університету імені Лесі Українки"
Вчитель, що надихнув на написання есе - Чернюк Ірина Любомирівна
Чому бути українкою - це моя суперсила?
Україна… Скільки болю, страждань і краси в одному слові. Скільки всього вона зазнала з давніх-давен. Але попри те, вона залишається могутньою, вільною, незалежною державою. Я пишаюся, що народилася саме в цій країні, адже тут найкращі люди, звичаї, пісні. Тут народилися і росли мої батьки, дідусі і бабусі. Змалечку мама мені читала казки, співала колискові українською мовою, за що я їй дуже вдячна.
Адже усвідомлення про світ, про країну, де ти народився, приходить із маленьких літ. Я дякую батькам, учителям, що навчили мене розмовляти, писати, читати гарною, милозвучною українською мовою. Жодна з мов усієї планети не зможе зрівнятися з нею.
Українські пісні – це як окремий витвір мистецтва. Скільки би разів ти не слухав народні українські пісні, які почали своє існування ще дуже давно, ти обов’язково захочеш послухати їх ще раз. Я обожнюю ходити на концерти, де співають лише українською. Серце ніби завмирає, коли ти слухаєш їх, ти забуваєш про всі проблеми і занурюєшся в сенс цих пісень. Мій тато був вчителем музики і співав в аматорському хорі, мабуть, саме він зародив у мені любов до української музики.
Українське вбрання – це щось неймовірне. Кожного року в Україні відзначається день вишиванки. Як захоплююче дивитися, коли кожен українець, українка одягає вишиванку і все навколо ніби майорить різними візерунками, кольорами.
Мабуть, будь-який турист, який побував у наших Карпатах, отримав приємні враження. Два роки тому я підкорила гору Говерлу і можу сказати, що це незабутні враження від краси нашої країни. Ти почуваєш себе дуже крихітною людиною серед великих, могутніх гір. Дихаючи свіжим карпатський повітрям ніби поновлюєш свої сили і покращуєш моральний стан.
Я вважаю, що кожна людина має там побувати і насолодитися тією красою.
Сьогодні Україна бореться за свою незалежність. Кожному українцеві зараз боляче, адже зараз відстоюють кордони нашої держави наші родичі, сини, чоловіки, дружини, дочки.
Кожного дня гинуть тисячі людей, але я вірю, що ми все подолаємо, виженемо ворога з нашої території і будемо жити мирним, щасливим життям під мирним небом у незалежній, сильній, могутній країні – Україні.
Я розвивалася, розвиваюся і буду розвиватися саме в цій країні, адже саме тут відчуваю, що сповнена силами і натхненням. І обов’язково після перемоги ще неодноразово поїду в наші Карпати насолоджуватися красою неньки України.
