Шатайлов Степан, 11 клас, Великодальницький ліцей №2

Вчитель, що надихнув на написання — Парубіна  Людмила Анатоліївна

Конкурс есе «1000 днів війни. Мій шлях»

Війна для людей є жахливим випробуванням, яке впливає на всі аспекти життя. Вона змінює життя кожного, змушуючи переселенців шукати нові місця проживання, а тих, хто залишається, боротися за виживання.

На жаль, моє покоління і молодші за мене вже зазнали цього лиха.

На перших днях війни мені було дуже боязно і якось моторошно, бо проживаю біля військової частини, а це дуже небезпечно, тому ми одразу вирішили зібрати речі і виїхати на дачу,

де провели 2 тижня з сім'єю мого друга. Було дуже тяжко, зимно, холодно, боялися тривог. Будиночок там маленький і з тонкими стінами, бо це ж домівка літня. Узагалі хотілося, щоб це був сон, але, насправді, було не так. Потім ми повернулися додому, як кажуть, "у гостях добре, а вдома краще". Більше нікуди не виїжджали, пристосувалися жити під звуки вибухів, виття повітряних тривог у незручних укриттях.

Життя продовжувалося, але зовсім по-іншому, не так, як у мирний час. Усі були пригнічені, стривожені, не висипалися, але продовжували навчатися дистанційно, працювати. Постійно слідкували за новинами ЗМІ та в соціальних мережах, переживали, що там на фронті.

При будь-якій можливості завжди донатили військовим.

Також я завжди брав участь у благодійних різноманітних шкільних заходах, де ми збирали гроші для ЗСУ. Був учасником благодійного турніру з волейболу, де участь кожного — це донат на ЗСУ. Ще зібрали коробку солодощів від нашої команди та передали для наших бійців.

Уже минуло майже 1000 днів війни, але все одно сподіваюся, що ми переможемо, бо вірю нашим ЗСУ. Слава Україні!