Ми живемо у прифронтовому місті, де постійні повітряні тривоги та обстріли стали частиною нашого повсякденного життя. Через небезпеку діти перестали ходити до школи, а кожен день супроводжується стресом і хвилюванням за життя рідних та друзів.

Один із найстрашніших днів ми пережили близько місяця тому, коли на наше місто з інтервалом у шість годин почали скидати керовані авіабомби. У такі моменти вже не розумієш, що робити: виїжджати з міста чи залишатися й чекати, що буде далі. Постійна невизначеність і страх за життя стали невід’ємною частиною нашої реальності.

Моя донька також була свідком обстрілів і змушена жити в умовах постійної небезпеки. Вона трохи сором’язлива, дуже емоційна та чутлива. Попри складні обставини, продовжує розвивати свої здібності, відвідує танцювальну та вокальну студії.

Найбільше мені хочеться, щоб донька мала можливість хоча б на деякий час відпочити від постійних повітряних тривог, шахедів і керованих авіабомб. Щоб вона змогла побути в безпечному середовищі, відволіктися від пережитого стресу та відновити свій психологічний стан.