Вітаю! Мене звати Юлія, я мама трьох дітей. Ми — багатодітна родина, внутрішньо переміщені особи з міста Докучаєвськ Донецької області, яке з 2014 року перебуває в окупації. У 2014 році ми були змушені залишити свій дім, усе майно і виїхати до Києва з маленькими дітьми, маючи лише дві сумки й документи. Тоді здавалося, що це ненадовго, але це "ненадовго" стало назавжди.

Маю двох молодших дітей: доньку Дар’ю (12 років) і сина (9 років). Дар’я — дуже світла, щира, активна й творча дитина. Ця зима виявилась для дітей дуже тяжкою, постійне відключення світла, відсутність опалення і води, повітряні тривого і спуски в укриття. Дітям було дуже морально і фізично тяжко. У донькі в кімнаті від відсутності опалення стіна почала пліснявіти, діти часто хворіли, стали прокидатися вночі через пережиті обстріли та постійні повітряні тривоги, які не стираються з пам’яті.

Ця зима була для неї непростою — через постійні тривоги, перебої та загальну напружену атмосферу довелося пережити чимало переживань. На жаль, Київ і досі зазнає регулярних обстрілів, тому діти продовжують жити в атмосфері напруження та страху. Ми, як батьки, працюємо майже без відпочинку, щоб забезпечити їх усім необхідним. Проте через постійну зайнятість не завжди можемо приділити Дар’ї стільки уваги й турботи, скільки їй потрібно, та подарувати відчуття стабільності й безпеки.