84-річна Анна Демченко померла 2 квітня 2022-го в Маріуполі на Донеччині через гангрену. Менш ніж за місяць до цього її поранив уламок ворожого снаряда. Анні відірвало частину стопи і роздробило гомілку. Не отримавши належного медичного лікування, перебуваючи в темному підвалі окупованого Маріуполя – серце жінки зупинилося.

Ти не вивезеш нас двох, онука потрібно рятувати, а не мене

«В ніч на 18 березня 2022 року ми сильно замерзли в підвалі. О пів на 5 ранку пішли в будинок, щоб зігрітися. Згодом почався обстріл і ми вирішили повертатися назад. Мої доньки-двійнята, колишня дружина і матір пішли вперед, син стояв на порозі, а я виходив останнім. Пролунав вибух. Мати залишилася жива, бо поруч стояла автівка, яка її прикрила від уламків снаряда. Вона вбігла назад в будинок вся обгоріла, волосся диміло. Я швидко поклав її на ліжко. І побіг на вулицю, де лежали мертві мої донечки. Колишня дружини була вся посічена уламками, але ще ворушилася. Через деякий час і її не стало. Я повернувся до матері, у неї з ноги текла кров, частини стопи не було. Ми перетягнули рану, щоб зупинити кровотечу. Мама була росіянкою, мала родичів в росії і загинула через російських солдатів…», – розповів Сергій, син Анни.

Анна Демченко мешкала в російській Брянській області. Пережила Другу світову війну. Після її закінчення переїхала на Донеччину. Понад 40 років пропрацювала вихователькою у дитсадку в Маріуполі. Потім вийшла на пенсію. Анна була дуже активною, майже не хворіла. Сенс свого життя бачила у допомозі родині. Допомагала виховувати онуків, готувала, багато читала.

«Для неї було свято, коли до неї онуки приходили в гості. Я допоміг їй зробити восени 2022-го ремонт у квартирі. Після загибелі дочок і дружини, я переніс з будинку матір і сина в підвал сусідньої п‘ятиповерхівки. Там було 30-40 людей. Вони сиділи, стояли, бо місяця мало. Замість туалету було відро. У мами там були постійні галюцинації, бо весь час темрява. 22 березня я повіз маму в лікарню. Там сказали, що потрібно відрізати ногу. Але вона навідріз відмовилася. Я виніс її з лікарні, якраз світило сонечко. Ще раз перепитав, чи вона добре подумала. На що мама відповіла: «Ти не вивезеш нас двох, онука потрібно рятувати, а не мене». Ми повернулися назад у підвал. А 2 квітня мами не стало», – розповів Сергій.

Анну Демченко поховали спочатку у дворі, а потім перепоховали на Старокримському кладовищі.

У загиблої залишилися син та онук. Їм вдалося вирватися з Маріуполя у Запорізьку область.

Історія з instagram каналу Victims of russia.