Я жила в Мар’їнці, працювала у пенсійному фонді. У 2014 році втратила квартиру, а зараз - ще й будинок. Виїхали звідти в Павлоград.

Війна для нас почалася в липні 2014 року, а у 2022 році вона з новою силою почалася наприкінці січня – тоді вже почали стріляти. 

Десь 20 лютого чоловік забрав мене з роботи, ми заїхали у двір – і почали літати снаряди. 

Ми зібралися і виїхали своїм автомобілем спочатку до Курахового, а звідти із дітьми - в Павлоград. Потім сусіди привезли маму в Курахове, а ми звідти її забрали. Тоді вже були складнощі, бо туди ніхто не їздив через дуже потужні обстріли.

Ми живемо в постійному стресі з 2014 року. Стрес для нас у тому, що знову треба кудись їхати, тікати, починати знову все з нуля. Нічого наперед не загадуємо. Просто живемо, працюємо, виживаємо.