До війни я жив дуже добре. Я, взагалі-то, зі Львівщини, але коли одружився, то ми купили дім у Херсонській області, робили ремонт. А коли почалася війна, ми виїхали. Зараз я не знаю, що там відбувається. У нас дідусь там жив, але вже помер. Брата вбили.

У мене біля самого двору їздили їхні танки щодня, і наші їм розбили машину з «Граду». Я жив за п’ять кілометрів від Каховської ГЕС. Біля нас літали ракети. Було так чутно, що я думав, у мене дім розлетиться.

Ми з першого дня вирішили виїхати, але не було на чому. Перед Великоднем пробували виїхати, але нас не пропустили. А потім ми поїхали третього числа зранку і стояли до п’ятої вечора. Туди і ракети прилітали, дуже було страшно. А під вечір нас випустили, і ми поїхали.

Усе шокує. Ми багато чого залишили в домі, а зараз кажуть, що в будинки там заселяються окупанти. Я всі гроші, які заробляв на будівництвах, вкладав у дім. А зараз навіть не знаю, що там коїться. 

Там лишалися сусіди, але зв’язку з ними немає. Ми пишемо їм, але ніхто не відповідає.

Зараз у мене є підробіток на будівництві.

Я не знаю, коли вона закінчиться. Мабуть, коли Америка і Німеччина дадуть нам нормальну зброю, і ми ворогів розстріляємо.