Кащак Анастасія, Калуський ліцей №10

Вчитель, що надихнув на написання есе — Романчук Юлія Іванівна

«1000 днів війни. Мій шлях»

Слово "війна" не передає і десятої частини того, що за нею стоїть. Переїзд в іншу країну, збої нервової системи, розбиті будинки і найстрашніше — смерть. Прощання з героями стало для нас "рутиною", чого не можна було передбачити ще в січні 2022 року. Вона вбила не тисячі, а мільйони людей, які мали плани на майбутнє, мрії та родини. Однак мені пощастило і зараз я можу писати це есе. Тому я не втрачу шанс розказати вам про свій шлях.

24 лютого, як і у багатьох, почалось з дзвінка. Як сьогодні пам'ятаю, бабуся на іншому кінці телефону засипала нас запитаннями, на які ми відповіді ще не знали. Зайшовши в соціальні мережі, зрозуміли — почалась війна.

Перший тиждень здавався сном. Постійні сирени та сходження в підвал, переживання та недосипи сильно впливали на емоційний стан та здоров'я. Плетучи сітки, 3 березня мені приходить повідомлення від мами про те, що ми їдемо з України. Наступного дня я вже сиділа в кріслі авто, в багажнику якого були всі мої речі на майбутні 6 місяців.

Все перебування за кордоном було наче несмішним жартом. Навколо мене вже було зовсім інше середовище та люди. Інколи зустрічались українці, почувши долю яких, хотілося плакати разом із ними.

Згодом прийшло розуміння того, що далі жити в Європі ми не зможемо. І, як би небезпечно та складно не було в Україні, ми хочемо повернутись.

Бачили б ви моє щасливе лице після перетину кордону — я ходила та розказувала всім, що тут навіть повітря приємніше.

Подальшою рутиною стало плетіння сіток, робила я це часто, тому деколи перед сном думала, як правильніше буде обмотати стрічку тканини навколо сітки. Згодом, на заміну цієї справи, прийшли донати та поширення зборів. Це триває і зараз.

Так і пройшли мої 1000 днів війни. Вони навчили мене жити своє життя тут і зараз, бути завжди напоготові, допомагати військовим та зрозуміти, наскільки дорогими є люди, які мене оточують. Ця війна не зламала нас, вона навчила цінити все, що в нас було, є та буде.