Наше життя зупинилось 21.02.2022р. З 22.02.2022р почалось виживання, яке досі не закінчиться. Ми навчились жити в реалізації бомб, авіаракет, рсзо - і все це кожен день. Наші діти навчались по звуку оприділяти який саме летить бпа: "шахед", "молния", "ланцет", "гербера". Ми живемо в Харкові і в нас було багато страшних подій, тому дуже прошу взяти нашу дитину на відпочинок там, де тиша і спокій, там, де він знайде нових друзів і гарно проведе час в колі кваліфікованих співробітників Кемпа.

Той день в нас з чоловіком згадуєтся зі сльозами. 26.02.2022р. ми з чоловіком, донькою та сином сиділи у підвалі багатоповерхівки в нашому районі Північна Салтівка. В цей день прорвались "орки", на вулиці лежали трупи застрелених цивільних людей, в зупинених машинах на узбіччях стояли машини з простріляними вікнами і в деяких водії з простреляними головами. Ми з чоловіком намагалися найти їжу в ближайших магазинах, але все було зачинене або пограбовано. В той день в нас було на родину пів буханки білого. Чоловік з донькою відразу сказали, що можуть не їсти, а у сина від страху він постійно хотів їсти. І коли він додав в той день останній шматок цього хліба, то сказав: "це найсмачніша їжа в житті". Він ніколи раніше не придавав хлібу таке значення. Для мене цей день в пам'яті назавжди.

Для сина був трагічним і той день, коли до нас в двері подзвонили "орки" під придлогом чаю випити та їжі взяти. Ми не відчинили, але дуже злякалися, налякали їх поліцією. Я дійсно виклик відразу зробила, але поліція передзвони через 5 годин, і ми вирішили відразу їхати з Харкова. По дорозі через місто наші діти бачили колони горящяй військової техніки "орків", трупи людей по вулиці, стояв дим з деяких будинків. Це було дуже жахливо і завдало важкої травми. Зараз син намагається триматися за нормальне життя, його рятують спорт і футбол, але йому життєво необхідно нарешті відчути безпеку.