Війна суттєво вплинула на наше життя: як психологічно, так і фінансово. З початку повномасштабного вторгнення ми залишилися вдома і надавали прихисток переселенцям, іноді в нашому домі проживало до 14 осіб одночасно. Ми допомагали їжею, підтримкою та фінансово тим, хто цього потребував. Дистанційне навчання та постійні тривоги також створюють додаткове навантаження - діти часто перебувають вдома, змушені спускатися в укриття, що негативно впливає на їхній емоційний стан.

Найстрашніший день війни в нашому житті важко назвати один, адже таких днів було кілька. Перший і, мабуть, найболючіший - 24 лютого 2022 року, коли почалося повномасштабне вторгнення Росії. Тоді ми зовсім не розуміли, що робити, куди їхати, як уберегти дітей, і сама невизначеність була дуже страшною. Також дуже страшними є дні, коли поруч із нашим домом падають шахеди й лунають вибухи. Особливо боляче усвідомлювати, що зовсім недавно неподалік від нас загинула дитина від уламків. У такі моменти найбільше відчуваєш страх за життя дітей і рідних.

Усі наші діти травмовані. Бо їхні біологічні батьки не були тими дорослими, якими мали б бути, а війна лише поглибила ці внутрішні рани. Попри все, ми намагаємося підтримувати їх і давати їм опору. Двоє дітей відвідують секцію з боксу, а одна дитина ходить у музичну школу по класу фортепіано. Спорт і музика допомагають їм справлятися зі стресом, випліскувати емоції та шукати душевний спокій у цей важкий час.