Народження другої дитини відбулося під обстрілами. Через постійну небезпеку нам довелося покинути рідну оселю і тікати в невідомість. Для дітей це стало важким випробуванням - старша дитина вже змінила дві школи, втрачаючи друзів та звичне життя. Весь цей хронічний стрес призвів до того, що зараз ми змушені постійно відвідувати психологів, аби врятувати ментальне здоров'я дітей та допомогти їм упоратися з пережитими жахами.

У нашій пам'яті назавжди закарбувався день, коли стався прильот ракети у самісенький двір. Це був страшний обстріл касетною ракетою яка впала прямо у наш двір. Молодшій дитині на той момент було всього 4 місяці, і ми з немовлям та старшою дитиною просиділи 4 години в погребі, затамувавши подих від страху. Іншим жахливим моментом став день, коли ми йшли з дітьми до аптеки. Раптово почали скидати снаряди на малих парашутах - нам довелося наосліп забігати з коляскою до першої - ліпшої аптеки та в дикому наляку чекати закінчення обстрілу там.

Ці події глибоко травмували дітей, і вони досі оговтуються від пережитого. Зараз старша дитина шукає свій порятунок у творчості: вона годинами займається малюванням коміксів та аніме. Це допомагає їй хоч на якийсь час відволіктися, зануритися у вигаданий безпечний світ і виплеснути на папір усі свої внутрішні переживання.