Уже більш ніж рік у нас у будинку напівтемрява, на вікнах дерев’яні щити. Це захист від осколків, тому що поруч передова лінія фронту й вибухи чути тут постійно. До Майорська три кілометри, до Зайцевого – п’ять кілометрів. Усе ми чуємо, іноді бачимо, через нас, буває, літає.
За два роки жити в такій атмосфері вже звикли. Дочки Настя й Олена виводять на пасовище кіз. Тільки після кожного обстрілу молока кози дають дедалі менше. Щоб прогодуватися, ми вирощуємо город, адже грошей на їжу немає. Усе до копійки йде на лікування дружини Вікторії.
У неї онкологія. Лікарі видалили їй щитоподібну залозу, але залишилися ракові клітини. Терміново потрібна йодотерапія. Щоб зібрати гроші на цю дорогу процедуру, я щодня спускаюся в шахту. Це єдине підприємство, яке ще працює в селищі. Але незабаром і її закриють. Уже оголосили, що буде скорочення, а може, і закриття. Це просто катастрофа.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Ми використовуємо файли cookies, щоб ви отримали найкращий досвід користування сайтом. Продовжуючи роботу із нашим сайтом, ви підтверджуєте використання сайтом cookies вашого браузера.