Карайван Катерина, учениця 9 класу Бердянської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів №16 з поглибленим вивченням іноземних мов Бердянської міської ради Запорізької області
Вчитель, що надихнув на написання есе - Нюкало Олена Володимирівна
Чому бути українкою – це моя суперсила?
Україна, країна, яку обрала мені доля, – це моя суперсила. Бути українкою визначає мою ідентичність, глибокі переконання й ставлення до світу. Чому, спитаєте, бути українкою – це щось велике та важливе для мене? Для цього маю чимало причин. Тож охоче поділюся ними. Моя суперсила – українська історія, що має потужні витоки, включаючи Київську Русь, Гетьманщину.
Які неперевершені особистості стояли на чатах її духовності! Г.Сковорода, І.Котляревський, Т.Шевченко, Леся Українка, І.Франко, В.Стефаник і багато інших представників красного письменства несли нашу мову й культуру у світ.
Хіба можуть не викликати почуття гордості наші пращури: Ярослав Мудрий, княгиня Анна, Пилип Орлик, Іван Сірко, Петро Калнишевський? А скільки видатних діячів: композиторів, художників, винахідників, співаків – уславили нашу країну в різних царинах культури й науки: М.Леонтович, К.Малевич, Ю.Кульчицький, В.Хавкін, С.Лифар, К.Цісик...
Це лише дещиця тих моїх краян, чиї здобутки роблять мене гордою бути українкою.
Моя суперсила – українська мова, один із ключових аспектів нашої ідентичності. Її називають солов’їною, мелодійною, багатою, виразною. А ще вона нездоланна, незнищенна, вічна. Моя мова має такий арсенал засобів, що дозволяє висловити найглибші почуття та думки. Гнана й бита, заборонювана й нищена, вона не лише не зникла, а тільки розквітла назло ворогам.
Сьогодні все більше й більше громадян України свідомо переходять на державну мову, щоб спілкуватися на одному національному рівні. Зберігати й розвивати рідну мову – це моя суперсила, яка дозволяє мені виявляти власну причетність до героїчного народу, проявляти себе у творчій діяльності, спілкуватися з іншими.
Моя суперсила – українська природа й краса довкола, невичерпне джерело натхнення й енергії. Вражає й надихає на звершення різноманітність природного ландшафту рідної землі: від Карпат до Криму, від Чорного моря до Полісся. Кожен куточок України унікальний і дивовижно красивий.
Де б я не була, завжди відчувала захват довкіллям. Бути українкою – це мати можливість бачити цю красу й берегти її для майбутніх поколінь.
Моя суперсила – український народ, відомий надзвичайною солідарністю та силою духу, умінням у найскрутніші моменти мобілізовуватися, об’єднуватися навколо спільної ідеї й давати гідну відсіч ворогу. Ми нездоланні й незламні. Ми пройшли тернистими дорогами історії через численні випробування, але завжди, навіть упавши, вставали й ішли вперед.
Незалежність, здобута в 1991 році, – це приклад того, як сила нації може перемогти всі труднощі. Боротьба мого народу за визволення своєї землі сьогодні – яскраве свідчення сили й нездоланності народу. Бути українкою – це розуміти цю силу й пишатися нею.
Моя суперсила – це пам’ять. Пам’ять роду й народу, яка живить мене сьогодні, пробуджує почуття гордості за тих, хто надто дорого заплатив за мою можливість жити й творити, мріяти й сподіватися, вірити й іти вперед. За себе й за них, за тих, хто пильнує Україну з небес. Маємо пам’ятати, не забувати, не пробачати, діяти на благо своєї країни. Вони прагнули цього, вони боролися за це.
І героїчний Привид Києва, якого обрало небо, і не по роках дорослий і свідомий Да Вінчі, до порад якого прислухалися сивочолі воїни, і випускник моєї школи Андрій Холодняков, який, отримавши серйозне поранення, не залишив поля бою, прикривав побратимів, що відходили, до останнього подиху.
Бути українкою – це моя суперсила, отримана в спадок на генетичному рівні через багатство історії, культури та мови, красу навколишньої природи, солідарність українського народу й нетлінну пам’ять. Ця ідентичність надає мені сили та натхнення для досягнення омріяного, пробуджує відчуття гордості за рідну країну. І я завжди готова робити можливе й неможливе, щоб Україна ставала все міцнішою, усе кращою, визнаною й належно поцінованою в цілому світі.
