Мені 70 років, живу в Павлограді. До цих пір страшно. Важко це було почути, тим паче, що напала Росія.

Світла не було по всій країні, ну а їжа була.

У мене двоє дочок і чотири онучки. Вони хотіли виїжджати, а через мене так і не поїхали. Як працювали, так і працюють.

Хочеться вірити у все хороше. Щоб дожити до перемоги, щоб діти і онуки були щасливі.