Кончаківська Марія, учениця 11 класу Дунаєвецького ліцею №4

Вчитель, що надихнув на написання есе - Сабадах Неоніла Павлівна

Війна. Моя історія

Моя Україно – сильна, незламна, вольова… Скільки випробувань випало на Україну та її народ у боротьбі, здавалося за звичне таке для усіх нас слово – незалежність. Я, мої друзі, однокласники – ми діти незалежної України. Життя у поневоленні для нас невідоме. До двадцять четвертого лютого дві тисячі двадцять другого року ми навіть і не задумувались над тим, що незалежність можна втратити. Що країна – сусід може стати ворогом та окупантом, що хтось може свідомо обрати шлях війни.

І ось у моїх роздумах пригадується безсмертний вислів Максима Рильського: «Хто не знає свого минулого, той не вартий майбутнього, хто не відає про славу своїх предків, той сам не вартий пошани».

А й справді, ще від часів козацької доби прослідковується запекла боротьба українського народу з войовничими народами (турками, татарами), яка продовжується і нині. Але ворог уже інший – росія. Повертаючись у минуле наших предків, бачимо, який незламний дух та бажання жити у своїй власній державі спонукало до боротьби. Якості, якими були наділені українські козаки та гетьмани неможливо переоцінити.

Самоусвідомлення себе особисто вільною людиною і є закликом козака. А такі принципи як рівність, демократизм та побратимство у поєднанні із мужністю та відвагою у боротьбі проти ворога передалося нашому сучасному українському народу саме від наших пращурів – козаків.

Варто ще згадати українських поетів та письменників. Твори Тараса Шевченка, Івана Франка, Лесі Українки пронизані гірким болем за долю України. Особливо важкою у боротьбі за здобуття статусу вільної людини була доля Тараса Шевченка. Його поезія пронизана закликом боротьби від поневолення українського селянина та неперебореним бажання стати вільним у вільній Україні.

Питання мови для поета теж було принциповим. Хоч Шевченко і прожив більшу частину свого життя у росії, проте більшість творів написані рідною мовою.

Після Шевченка боротьба українського народу за незалежність продовжилась, а його твори стали невід`ємною складовою цієї боротьби. Сьогодні на долю українського народу випали важкі часи – війна, яка принесла сльози, біль, розпач, втрати. Вона торкнулася кожного. Життя змінилося назавжди. Сьогодні Україна та український народ щодня, ціною свого життя перешкоджають штучному роз’єднанню країни, демонструючи кращі риси захисників Вітчизни, а саме незламність українського народу.

Українці є одним із найбільш свободолюбних, демократичних за своїм життєвим укладом, трудолюбних і миролюбних народів світу. Війна в Україні сприяла ще більшому формуванню єдності та незламності українського духу у боротьбі за національну самобутність та прагнення до свободи та вільного волевиявлення .

Але незважаючи на те, що війна назавжди змінила життя мільйонів українців, сильний дух української нації, хоробрість та патріотизм наших співвітчизників допомагають здолати всі негаразди. Зараз вся Україна працює на перемогу, для досягнення якої потрібно дуже багато сил, витримки, відваги, і всі ми – це успішне майбутнє нашої держави та шлях до успіху і зброя до перемоги. Ми не можемо згадати кожного, бо нас всіх дуже багато, але це звичайні чоловіки та жінки, які об’єднались щоб захистити країну.

Лікарі, які рятують поранених під бомбами, незважаючи ні на що. Фермери, які обробляють нашу землю там, де летять ракети. Електрики, які ремонтують мережі, де не стихає гуркіт артилерії. Журналісти, які поширюють правду не територіях, де йдуть бої.

Це і є дух – дух непереможної неньки України та людей, які живуть в ній, працюють, творять, захищають, народжуються, закохуються, одружуються.

Дорогою, найвищою ціною заплатила Соломія ( твір М.Коцюбинського «Дорогою ціною») за бажання бути вільною, гірку ціну дав за волю Остап: все життя списане на спині, а половина душі в Дунаї.

Такий трагічний кінець оповідання ще раз підкреслює волелюбність та незламний дух української нації, його прагнення будь-якою ціною добитися свободи та зберегти кордони нашої держави.