Перший день війни для мене був жахливим. У Дружківці зачинились магазини, не працювали аптеки та банкомати. Перші місяці вторгнення були важкими. Ліків не було, а багатьом людям потрібні були медикаменти. Потім почались сильні обстріли. Снаряди прилітали в будинки і школи. Мені з дітьми довелось виїхати. Зараз я намагаюсь подолати стрес, бо досі доводиться бігати в бомбосховище. Буває дуже страшно, але що робити? Багато грошей йде на оренду житла. Важко виживати, але я намагаюсь сподіватись на краще. Вірю в те, що все буде добре, і мої діти будуть щасливими.