Я працювала вчителем у Маріуполі. Під час війни була у місті. Я не могла залишити чоловіка, він служив поліцейським. Працював під час оточення міста під обстрілами. Йому доводилось ховати колег, які загинули від обстрілів. На могили він поклав каміння, бо ніякого нормального способу віддати пам'ять загиблим на той час не було.

Я виживала без води, світла й газу. Було дуже страшно. Я ходила за водою під обстрілами. 

Виїжджала з мамою та чоловіком. Було дуже страшно, бо дороги були заміновані. Зараз живу в Кривому Розі. Тут працював чоловік. Зараз сподіваюсь тільки на мир. Вірю в перемогу України.