З 2014-го по 2019 рік ми були в Бахмуті. Тоді там було більш-менш спокійно. У 2022 році там жесть була, але ми звідти виїхали.

Всі хвилювалися,  новини дивилися. Думали, що це ненадовго, не вірилося. А коли вже повномасштабне пішло, зрозуміли, що це все надовго.

Коли три ракети до військового містечка прилетіли, де ми поруч жили, тоді я і поїхав з дітьми, жінкою. Ми на Черкащину виїхали, тут якось більш-менш спокійно.

Що може шокувати на війні? Смерть, голод, холод – все це я пройшов, тепер за віком не можу воювати.

Найголовніше - незалежність, щоб ми могли самі приймати рішення, щоб люди були щасливі. У поневолених людей не може бути щастя.