Мені 33 роки, інвалід другої групи. Мешкав в місті Вугледар в квартирі на четвертому поверсі. 

Спочатку світла не було, з березня ми сиділи без світла, води, газу. Потім почали стріляти по будинкам, і ми пів року сиділи в підвалі. Шокувало, що стріляють по всім домам, по квартирам.

Був приліт в квартиру, дім горів. Розбили повністю все, дім не придатний для життя. 

Потім перестали привозити гуманітарку, і я з мамою виїхала. Трохи раніше сестра з племінницею виїхали в Германію. Ми знайшли перевізника і виїхали прямо від підвалу, де ми були. Він нас довіз в місто Суми, їхали нормально, ще не дуже стріляли. Дороги були відкриті, тоді ще можна було виїхати, а зараз вже не випускають нікого.

Я думаю, війна закінчиться не скоро. Важко жити в чужій квартирі. Речей немає, платити за квартиру нічим. Ми виїхали без нічого. Яке може бути майбутнє? Не уявляю.