Швейне виробництво Ольги Чабанової – одне з 80 підприємств, релокованих на Дніпропетровщину із зони бойових дій. Тепер переселенці працюють у двох цехах – у Криничках та Кам’янському, але не полишають надії повернутися разом з бізнесом додому, на Луганщину – після її деокупації. Матеріал Радіо Свобода.
«Робота дуже допомагає триматися на плаву»
Серед 30 співробітників, які зараз працюють на підприємстві, є люди, які виїхали з «гарячих» точок – Бахмута та Маріуполя. Двоє – теж з Сєвєродонецька.
Ольга Шимко – закрійниця, родом з Луганщини. Два роки вона пропрацювала на цьому ж виробництві вдома, у рідному місті. Коли почалася повномасштабна війна, жінка три тижні жила під обстрілами, в підвалі школи. Розповідає: у її будинок влучив снаряд.
Такий вигляд має її будинок у Сєвєродонецьку
Потім виїхала в окуповане Сватове до батьків і прожила там ще кілька місяців, а пізніше, зробивши «крюк» – через Росію, Литву, Латвію та Польщу, – повернулася на вільну територію України. І знову взялася до роботи.
«Я знала, що хочу повернутися в Україну. Тут мене вже чекала робота. Робота дуже допомагає триматися на плаву. Вдома… У нас квартира на другому поверсі. А в наш під’їзд, в ліфт прямо, дуже добре прилетіло. Сходи посипалися, на верхні поверхи зайти не можна. Пів під’їзду згоріло. За чутками, наш будинок планують під знесення», – говорить жінка.
Copyright (c)2022 RFE/RL, Inc. Used with the permission of Radio Free Europe/Radio Liberty, 1201 Connecticut Ave NW, Ste 400, Washington DC 20036.
.png "Імена")
