24 лютого знаходилася вдома (Україна, Одеська область, Ізмаїльський район, смт Суворове). Дуже добре пам'ятаю цей ранок. Мабуть, його пам'ятають усі українці! На жаль, не з позитивного боку...
Зателефонувала рано вранці колега.

Дзвінок був несподіваний. Подумала, що щось по роботі.

Вона й повідомила мені ту страшну новину :"Надіє, розпочалася війна... В країні введено воєнний стан.. На нас напала росія.."

Шок, нерозуміння всього, озноб по всьому тілу, не хотілося вірити в усе... І сльози, сльози, сльози... 

Для нас найбільшими труднощами стала відсутність світла. Як і для багатьох людей нашої країни. Для нас було важко, бо саме під час війни народилася наша друга донечка (через 12 років після народження першої).

Ми боролися з незручностями, звісно.. Але це все дрібниці, які можна подолати, бо ми разом... А наша донечка і є наше світло.. А світло завжди перемагає темряву! Так і буде! Неодмінно! 

З гуманітарними проблемами під час війни не стикнулися. Дякувати Богу, в селі з цим більш-менш. Для всіх мешканців цілодобово функціонував Пункт Незламності, де люди могли зігрітися, зарядити ліхтарики, телефони, попити гарячого чаю..

Дякуємо владі за це впровадження по всій країні! Коли люди турбуюються один про одного, підтримують, то все можна подолати! Бо в єдності і є наша сила! 

Наша родина, слава Богу, разом! Ніхто нікуди не виїздив! Ми вдома! У своїй країні, на своїй рідній землі, у своєму домі.. Але, на превеликий жаль, багато сімей розпалися...

Деяких родин зовсім немає в живих... Це страшно... І цьому немає пробачення! Всі винні обов'язково понесуть покарання! 

Найзворушливим моментом особисто для нас стала поява нашої другої донечки.. Навіть під час війни народжуються нові життя.. І це добре!

Ми маємо жити! Попри все! Життя переможе смерть!

Зворушливим для мене ще стала єдність нашого народу! Я не очікувала, що настільки ми єдині! Справжні патріоти своєї держави! А скільки звичайні люди допомогають нашій армії, нашим титанам ЗСУ! 🇺🇦 Це цінно!

А ЗСУ, як ніколи необхідна наша підтримка, їм необхідно знати та відчувати , що вони там недарма, що ми тут живемо, працюємо саме завдяки їм.. Слава ЗСУ! 

Робота у мене є. Наразі декретна відпустка. Але серцем і душею з колегами. Підтримуємо та допомагаємо одне одному. Навіть вдома я продовжую працювати, не за зарплатню, так, просто допомогою своїм,чим можу. Бо робота пов'язана з дітьми.

А наразі безпека наших дітей понад усе : це  облаштовання укриттів, створення класів безпеки, психологічна підтримка учасників освітнього процесу.

Змінювати роботу не планую, бо люблю свою роботу і дуже хочу скоріше повернутися на своє робоче місце. Для того, щоб продовжити працювати на благо наших дітей, нашої країни! 

Речей та предметів немає, які б нагадували мені про початок війни. Але саме дата 24 лютого назавжди для мене буде особливою.

Це мій день народження! Саме ракетою по Києву почалося привітання моє від країни - агресора...

Ніколи не забуду той день, той ранок.. Кожного року тепер мій день народження є ще й річницею війни... Дуже сподіваюся та вірю, що ця паралель зникне скоро... І 24 лютого стане знову просто днем мого народження.. Запанує мир на нашій землі, згине вся нечисть, розквітне наша Україна і всі ми будемо щасливі під мирним небом 💙💛