Я з міста Херсон. Мені 35 років в цьому році буде. Зараз ми виїхали з Херсону.
У нас з перших днів окупація. Страшно було. Перші місяці ми в магазин виходили тільки за хлібом, бо боялися виходити на вулицю. Хліб був, тому що наші люди в Херсоні пекли. Слава Богу, вдома були запаси їжі.
Коли окупанти заселились поряд, це було дуже страшно. Коли вони бомбили, було страшно. Біля нас була адмінбудівля - вони там жили.
Спочатку було і світло і вода, газ був. А перед тим, як наші почали приходити, окупанти вимкнули нам світло. Десь більше місяця ми сиділи без електрики.
Ми були в Херсоні. Слухали радіо й розуміли, що треба почекати трошки, і все буде добре. По радіо почули, що наші зайшли в Херсон, а наступного дня почали машини сигналити. Ми вийшли надвір і побачили наших.
Коли почали сильно бомбити росіяни з лівого берега, то треба було тікати. Чекати вже не можна було. Зараз ми трішки подалі виїхали до родичів.
Я думала, що війна скінчиться через місяць-два, а зараз - не знаю. Хотілось би, щоб скоріше їх прогнали за кордони України.
