Ганна з сім’єю повернулись у Снігурівку, як тільки місто звільнили. Окупанти вкрали з їх дому всю техніку, та головне – всі в її сім'ї залишились живими

Я з міста Снігурівка Миколаївської області. Жили нормально, мирно, працювали.

В перший день нам одразу почали телефонувати родичі, куми: казали, що війна. Ми почали збирати тривожні чемоданчики.

Був приліт, вбило чотири жінки і серед них – мою тітку, мамину сестру. Страшно було, але найстрашніше - коли росіяни зайшли в місто.

Окупанти 16 березня зайшли в Снігурівку, і ми з сім’єю місяць були в окупації. В мене чоловік АТОшник і маленька дитина, тому ми вирішили виїхати.

Ми раненько зранку виїхали. Дві сім’ї виїжджали на двох машинах. Мабуть, Бог нам допоміг. Не знали, куди їдемо. Вже дорогою телефонували родичам. Місяць були в Одесі. Потім в Миколаївську область повернулися, орендували домівку. Нам люди допомагали, речі приносили. От так потихеньку і жили.

Коли наше місто звільнили, ми повернулися до себе в домівку.

Мені зателефонувала тітка. Плакала, казала, що звільнили місто. Це було 10 числа, а 18 ми вже повернулися додому. Але окупанти майже все розрушили. Світло дали перед новим роком, інтернет ще пізніше.

Будинок наш не постраждав - його доглядав сусід. Він розповів, що два рази заходили шукали чоловіка. Звісно, забрали ноутбук, телевізор. Звісно, мародерили.

У нас сім’я дружня. Мої родичі по батьківській лінії були вдома, не виїжджали. Всі ми психологічно стали нервові, тривожні, а так - ми як були дружні, так і залишилися.

Я надіюсь що до осені війна скінчиться. Дуже на це надіюсь - вже хочеться перемоги.