Наше життя змінилося тим, що в нас постійні обстріли шахедів, Кабів та інколи Балістики. Кожного дня ми неспокійно спимо, ці страшні звуки вибухів - це нажаль стає вкрай важко. Дуже хочеться, щоб моя дитина відпочила від стійкої напруги небезпеки, яка оточує нас щомиті.

Найстрашніше сталося в кінці 2024 року. Це було ввечері, коли прилетів шахед прям біля нашого балкону, в цей момент вилітіли всі вікна, всі осколки стікала полетіли по всім кімнатам. Ми бігли в коридор, але хвильою вибуха полетіло скло, зачепило мою дитину та поранело стопу. Було багато крові і ми не розуміли що робити, були дуже розгублені. Коли швидка оглянула дитину, достали відими осколки скла та відправили у лікарню. Там дитині вперше зробили загальню анастезію та провели дослідження чи не залишилось у стопі скла, далі дитину залишили у лікарні. Зараз вже все добре, але цей день ми ніколи не забудемо, тому що все могло закінчитися смертельно. Дякую Богу що ми залишалися живі.

Попри цей жахливий спогад, ми намагаємося жити далі і сподіваюся на скоріше мирне життя. Дитина шукає розраду у звичних дитячих радощах - любить грати у волейбол та кататися на трюковому самокаті. Ці активності допомагають хоч трохи відволікатися від перенесеного стресу та повертати відчуття нормального дитинства.